26 березня 1998 року, газета «Час-Time»
Ще кілька років тому перебування групи українських журналістів у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі могло здаватися фантастикою. Нині ж контакти України з НАТО (перші з яких були започатковані ще восени 1991 року) стали реальністю.
Десант представників українських мас-медіа протягом кількох днів напруженої та плідної праці мав змогу ознайомитись із діяльністю, структурою, цілями та завданнями НАТО, взяти участь у дискусіях з питань військової співпраці, Хартії Україна-НАТО, сучасних політичних питань НАТО.
Окрім відвідання штаб-квартири НАТО в Брюсселі, журналісти побували в штабі ВГК ОЗС НАТО в Європі – SHAPE (м. Монс), у Міністерстві оборони Бельгії (зустрічі в інформаційній службі МО Бельгії – відвідали прес-службу та телестудію). Також мали зустрічі з із колективом Посольства України в Брюсселі.
По короткому перебуванні в штаб-квартирі НАТО ще раз переконуєшся, що шлях України до об’єднаної Європи пролягає через НАТО, а Хартія з НАТО допоможе нашій державі знову посісти належне їй місце в Європі.
Коротко пригадаємо історію розвитку особливих відносин України-НАТО. Принципово нову тактику політичних консультацій з НАТО за формулою 16+1 було започатковано ще в березні 1994 року зустріччю заступника міністра закордонних справ України з членами Політичного комітету НАТО.
Після свого засідання 15 лютого 1995 року Північноатлантична рада уповноважила Генерального секретаря НАТО повідомити українську сторону про прагнення НАТО поглибити співробітництво з Україною не лише в рамках партнерства заради миру, а й поза ним, що власне, відкривало перспективи розвитку безпосередніх відносин особливого партнерства між Україною і НАТО.
14 вересня 1995 року відбулося спеціальне засідання ПАР у форматі 16+1 за участю міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка, за результатами якого було ухвалено спільну заяву України і НАТО. Геннадій Удовенко передав керівним органам НАТО документ України «Основні параметри Угоди про встановлення і розвиток відносин особливого партнерства між Україною і НАТО».
Протягом січня-березня 1996 року між Україною і НАТО було узгоджено другий спільний документ – «Реалізація розширених і поглиблених відносин між Україною і НАТО». А вже 3 квітня 1996 року на реалізацію цього документа відбулося перше планове засідання Політичного комітету НАТО та України з питань архітектури європейської безпеки України як держави, що добровільно відмовилася від володіння ядерною зброєю.
А в рамках реалізації розширених і поглиблених відносин Україна-НАТО 15-16 квітня 1996 року відбувся перший офіціальний візит Генерального секретаря НАТО Хав’єра Солани в Україну.
20 березня 1997 року міністр закордонних справ України Геннадій Удовенко і Генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана відкрили офіційні двосторонні переговори щодо формалізації відносин між Україною і НАТО. 9 липня 1997 року, під час Мадридського саміту, було підписано «Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО».
Що дає Україні співробітництво з НАТО? Варто зазначити, що національні інтереси України стосовно НАТО визначаються з огляду на ту роль, яку Північноатлантичний альянс відіграє у підтриманні міжнародного миру, стабільності та безпеки, сприянні покращенню загального клімату довір’я в Євроатлантичному регіоні, створенні нової системи регіональної безпеки в Європі, виробленні підходів до проблем роззброєння і контролю над озброєннями та запобігання розповсюдженню зброї масового знищення.
Саме в період «холодної війни» НАТО довело свою здатність до підтримання міжнародного миру і безпеки в Європі, а після її закінчення – щодо активної адаптації до нових реалій та викликів часу і свого трансформування з виключно оборонного союзу у військово-політичну структуру Євроатлантичної безпеки, через прийняття нових зобов’язань у сфері миротворчої діяльності, спрямованих на підтримання зусиль ООН і ОБСЄ, створення РПАС спільно із колишніми супротивниками – державами-членами ОВД та ініціювання програми «Партнерство заради миру», рівноправної та відкритої для всіх держав-членів ОБСЄ.
На сьогодні НАТО залишається єдиною організацією демократичних держав Євроатлантичного простору в галузі оборони і безпеки, що довела свою ефективність і життєздатність.
Розвиток стабільних відносин з НАТО безпосередньо сприятиме зміцненню зовнішніх гарантій національної безпеки України. Оскільки НАТО та держави-члени Північноатлантичного альянсу можуть:
1. Сприяти забезпеченню політичної незалежності, територіальної цілісності і непорушності кордонів України
2. Протистояти будь-яким спробам відновлення неоімперського домінування та новим загрозам стабільності і безпеці в регіоні Центрально-Східної Європи, невід’ємною частиною якого є Україна
3. Активно сприяти входженню України в європейські структури безпеки та її участі в якості важливого самостійного чинника, у створенні нової архітектури та системи безпеки в Європі
4. Сприяти формуванню і розбудові сучасних національних Збройних сил України на основі принципів демократичного контролю
Важливою подією в розвитку відносин між Україною і НАТО стало призначення Надзвичайного і Повноважного Посла України Бориса Тарасюка першим главою Місії України при НАТО, і, таким чином, формальне заснування Місії України при НАТО (8 жовтня 1997 року).
Один історик якось зазначив, що природа була до України милостивою, але історія такою не була. Незважаючи на свої природні багатства (а можливо, саме через них), Україна постраждала від руйнувань та іноземного поневолення більше, ніж будь-які інші країни Європи.
Але постраждала не лише економічно. Перебуваючи в освітленій вночі, спокійній і стабільній Бельгії, починаєш ще виразніше усвідомлювати, що століття імперської, а потім понад 70-річної більшовицької колонізації України витіснили нашу державу з цивілізаційного простору.
Вражають архітектура, порядок і чистота бельгійських міст. Бельгійські міста зберегли неповторні середньовічні будівлі, серед яких готичний собор Нотр-Дам (ХІV-ХV століття) в Антверпені, церква святого Павла (Х століття) у Льєжі, центральний майдан у готичному стилі, королівський палац, церква Святого Михайла (ХІІІ століття) в Брюсселі.
Можливо, найбільше вражають шестисмугові автомобільні траси, на яких ліхтарі стоять у два ряди приблизно через кожних 30 метрів. Море світла вночі на дорогах, порядок, повага водіїв один до одного. Усе в Бельгії працює на добробут людини. І це різко контрастує з Україною, яка вщент пограбована номенклатурою.
Але європейська цивілізація через майбутнє членство України в НАТО і європейських структурах не є закритою для нашої держави. Змінюється НАТО, міняється Європа, відбуваються певні трансформаційні процеси і в Україні. Перше, що необхідно Україні зараз – це моральна і патріотично налаштована влада.
Місце України в Європі, потенційні можливості нашої країни величезні, і вона має відігравати вагому роль у європейській безпеці та розвивати реальні і змістовні відносини співпраці з НАТО.
«Залишивши позаду своє трагічне минуле, – підкреслив заступник помічника Генерального секретаря НАТО з політичних питань Дональд Мак Коннел, – Україна стала на шлях тривалого і вкрай необхідного процесу реформ і пристосування до нових умов. Вона ухвалила низку важливих рішень, котрі виключають будь-яку можливість повернення до минулого».
Брюссель-Київ
Блог політолога і журналіста-міжнародника Віктора Каспрука 